Вітаю, шановне панство!
В попередній статті на тему бізнес-розвідки ми розібрали основи цього напряму OSINT. А саме, як це працює і яка взагалі буває інформація, пов’язана з юридичними особами. А також певні особливості, пов’язані з пошуком якихось конкретних даних. Тому якщо не читали, то є сенс почати саме звідти, щоби більше зануриться в контекст. А в цій статті ми розглянемо практичну складову бізнес-розвідки як процесу. Що, де та як шукати - якщо простими словами. Це буде у форматі чек-листа, з конкретними інструментами, які варто використовувати у тій чи іншій ситуації. Та з невеликими поясненнями нюансів.
Підготовка розслідування
Почнемо з підготовки. В OSINT є важливе правило, яке потрібно засвоїти на рівні догми, це “не записав = забув”. Так ось у випадку з бізнес-розвідкою це максимально важливо. Просто тому що обсяг інформації, з якою нам доведеться працювати, практично гарантовано буде дуже значним. При цьому ще й потрібно постійно повертатися до переглянутих даних, щоб зіставляти їх з новою інформацією.
Ще один важливий момент. Інформація (будь-яка, не тільки про бізнес), де б вона не була знайдена, має дуже неприємну властивість змінюватися або зникати. Є думка, що інтернет все пам’ятає. Може й так, але тільки не все виходить вдруге знайти. Тому, ще одна обов’язкова звичка це архівувати всі джерела, які мають хоч якусь важливість. Причому робити це потрібно так, щоб було зрозуміло, де це було знайдено і в якому вигляді воно там лежало.
Як фіксувати докази, в основному залежить від того куди потім підуть ваші матеріали. Ну і частково від того, як часто вам доведеться повертатися до першоджерела. Оптимальний варіант і програма мінімум, в більшості випадків, це зберегти потрібну сторінку у веб-архіві (https://web.archive.org, https://archive.is) та зробити собі скріншот цієї сторінки. Для цього можна використати https://www.printfriendly.com. Щоб скринити, не тільки потрібне місце, а й усю сторінку цілком. Там є розширення для браузера, однією кнопкою все зберігається. Майже завжди цього достатньо.
Але якщо хочеться більш просунутого підходу, можна використовувати додатки, наприклад https://hunch.ly. Воно, по-перше, веде журнал і фіксує всі місця, які ми відвідували, а по-друге, можна окремо зберігати посилання, сторінки, файли, робити записи та нотатки. Теж цілком робочий спосіб. 30 днів безкоштовно, потім просять занести 110$.
Ще один варіант це https://www.osint-tool.com. Працює як розширення браузера. Крім того, що веде журнал відвідуваних сайтів і дозволяє їх зберігати, ще й збирає з них інформацію, таку як пошти, телефони, посилання і т.п. А також додає додаткове меню швидких дій для використання пошукових систем, пошуку зображень, збереження окремих фрагментів сторінки і так далі. Там ще вибірка інструментів є, які можна застосовувати відразу до зібраних даних. Загалом дуже гідний інструмент, але платний, коштує 8$ на місяць.
Збір інформації
На наступному етапі підготовки необхідно визначитися з початковими даними. Іншими словами зрозуміти з чого починати, та що є нашою стартовою позицією. А щоб зрозуміти з чого починати, потрібно зрозуміти, чим ми хочемо закінчити. Тобто розуміння мети веде до розуміння з чого розпочинати роботу. Найчастіше це буде якась компанія, яка нам уже відома. Або людина, яка володіє якимось бізнесом. Рідше це буде якась продукція. У принципі це і є три основні наші об’єкти, з якими ми матимемо справу більшу частину часу. Тобто компанії, люди та продукція.
Вже на цьому етапі оптимальним рішенням буде виписати в окремий список усі відомі фірми та людей, які мають до всього цього відношення. Це і буде наша стартова інформація, яку ми розширюватимемо та доповнюватимемо в процесі роботи. А по фіналу будемо аналізувати, роблячи висновки і відповідаючи на питання, що стоять перед нами. Щоб зрозуміти суть цього процесу, уявіть, що наша робота це плетіння павутини. Спочатку в центрі є лише вихідні дані, але планомірно виявляючи зв’язки та ключові об’єкти, ми розширюємо нашу павутину. Зв’язки – це нитки павутини, а знайдені об’єкти – це місця з’єднань цих ниток. І чим більше буде наша павутина, тим менше шансів від нас щось приховати.
Реєстраційні дані
Визначившись із початковими даними та намітивши мету до якої ми будемо рухатись, можемо переходити до збору інформації. І починати потрібно завжди з реєстраційних даних компанії, оскільки це питання точної ідентифікації. Прикро буде витратити час на вивчення якоїсь інформації, а потім усвідомити, що це просто щось зі схожою назвою.
Обсяг реєстраційних даних може відрізнятись залежно від країни реєстрації. Але стандартний варіант це:
- назва
- адреса реєстрації
- реєстраційний номер (а також інші числові ідентифікатори,властиві конкретній країні)
Крім того, одночасно потрібно виписувати дані директора, засновників та посадових осіб. Тому що це ключові елементи, на підставі яких ми шукатимемо зв’язки та іншу цікаву інформацію.
Все це зазвичай є в комерційних реєстрах, які, в свою чергу, є практично в будь-якій країні. Тут можливі два варіанти дій. Перший це одразу дивитися дані в національному реєстрі. Другий це скористатися ресурсами, які збирають інформацію з цих національних реєстрів.
Правильний варіант – подивитися і там і там. Причому дивитися потрібно як за назвою компанії, так і за прізвищами власників.
Найбільш актуальні агрегатори інформації про компанії:
🔸 https://opencorporates.com - це одне з основних джерел, яке ми будемо використовувати. Він збирає інформацію з реєстрів величезної кількості країн, що дозволяє швидко зорієнтуватися, якщо компанії зі схожою назвою є у кількох країнах. А також, якщо ми шукатимемо по людині, то дізнатися в яких країнах вона володіє бізнесом. OpenCorporates показує реєстраційні дані та історію їх змін, а також дасть посилання на реєстр тієї країни, де зареєстрована компанія.
🔸 https://www.northdata.com - теж збирає інформацію про компанії. Охоплення країн тут менше ніж в Opencorporates, але іноді трапляється додаткова фінансова інформація та дані про продукцію, тому знати про цей ресурс теж потрібно.
Щоб знайти національні реєстри якихось країн, можна скористатися каталогами цих реєстрів. Їх існує багато. Але, на жаль немає такого, щоб охоплював прям усі країни, тому потрібно знати про найбільш інформативні:
🔸https://id.occrp.org/databases – це велика добірка джерел інформації по країнах. Вибираємо потрібну країну і нам покажуть де та що там можна пошукати. Це будуть реєстри компаній, сайти де публікуються тендери та закупівлі, реєстри об’єктів інтелектуальної власності, реєстри судових рішень, тощо. Набір залежить від країни.
🔸https://ebra.be/worldwide-registers/ - це добірка державних реєстрів компаній. Можна знайти потрібну країну у списку, а можна вибрати на карті та одразу перейти на відповідний сайт.
🔸https://www.disputesregister.org/advice/company-registries-by-country - це теж список держреєстрів, але у вигляді таблиці та з позначкою де інформацію роздають безкоштовно, а де доведеться занести трохи грошей.
🔸https://e-justice.europa.eu/topics/registers-business-insolvency-land/business-registers-search-company-eu_en - це європейський портал електронного правосуддя. Дозволяє шукати інформацію про компанії із національних реєстрів підприємств країн ЄС.
🔸https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_official_business_registers - величезний список всіляких реєстрів, з розбивкою країнами. Одна з найбільших добірок, крім того, вона досить часто оновлюється.
Вивчаючи інформацію у реєстрах, крім виписування самих даних, обов’язково слід звертати увагу на хронологію. Тобто якщо ми бачимо, що, наприклад, змінився склад засновників або помінявся директор, то потрібно записати дату коли це сталося. На цьому етапі така інформація може здатися не дуже значущою, але потім, коли ми будемо аналізувати всю ситуацію цілком, ці дані можуть бути прив’язкою до якоїсь іншої події, і допоможуть зрозуміти ситуацію в цілому.
Характеризуюча інформія
Після збору реєстраційних даних наступний етап це збір характеризуючої інформації. Це такий узагальнений термін. Тут треба розуміти, що крім самих комерційних процесів навколо будь-якої
компанії відбуваються ще й інформаційні процеси. І чим більше компанія, тим більше і їх. Це може бути діяльність журналістів, якісь процеси, пов’язані з конкурентами, держава може проявити якусь активність. Так само самі співробітники, як колишні, так і діючі, можуть поширити якісь дані про компанію. І все це може становити для нас інтерес.
Згадки у ЗМІ
Один із таких напрямків, який потрібно відпрацьовувати завжди, це згадки компанії у ЗМІ. Особливо якщо це якісь розслідування. Це важливо хоча б тому, що там, у будь-якому разі, вже зроблено частину нашої роботи з вивчення компанії. А ще там може бути якась чутлива чи інсайдерська інформація, чи можуть бути опубліковані якісь документи. Та й будь-яке розслідування, як правило, не просто описує діяльність компанії, а торкається якихось проблемних питань. Що саме по собі може бути важливим.
Але навіть якщо в ЗМІ опубліковано не розслідування, а просто якийсь описовий матеріал, у стилі прихованої реклами. Це теж може становити інтерес, бо якийсь обсяг достовірних фактів там буде у будь-якому випадку.
Але з публікаціями ЗМІ, навіть найцікавішими, треба виявляти обережність. Тому що журналісти, скажімо так, не завжди дотримуються принципу об’єктивності. І іноді, а може і не іноді, можуть прикрасити ситуацію або, навпаки, щось замовчувати. Тому журналістські матеріали, навіть найпереконливіші, завжди потрібно перевіряти. Бо ми зазвичай не знаємо їх зворотньої сторони. Це можуть бути повноцінні якісні розслідування або просто публікації новин, а може бути якась заказуха, як від конкурентів так і від самої фірми. Або просто хейт у спробі нагнути бізнес на гроші. Хоча навіть цей факт не виключає, що у таких публікаціях може бути цінна інформація.
Крім того, будь-які подібні матеріали ми, як правило, не повинні розглядати з погляду чиїхось оцінок. Нас має цікавити фактаж, а оцінювати ми маємо самі, на основі зібраних даних.
Щодо пошуку самих публікацій. Зазвичай, досить банального гуглення. Можливо з невеликою фільтрацією за ключовими словами та джерелами. Тобто використанням дорків site:, intitle:, intext:. Якщо самому лінь або публікації дуже багато можна використовувати Gemini (ну або ChatGPT). І попросити зібрати згадки у ЗМІ про компанію. Якщо потрібно, то за певний конкретний період.
Тут ще слід зауважити, що деякі сайти (той же YouControl), що агрегують інформацію про юридичних осіб, також збирають і згадки у ЗМІ. Ще й позначають як негативні чи нейтральні. На це також варто звертати увагу.
Зв’язок бізнесу з державою
Наступний напрямок, який допоможе нам отримати величезну кількість інформації, це взаємодія компанії з державними структурами. Це добре працює тому, що вести бізнес і не контактувати з державними установами, за замовчуванням, неможливо. Починаючи від банальної реєстрації, отримання будь-яких дозволів та подання звітності. Закінчуючи перевірками, судами та іншими подібними заходами.
У якихось юрисдикціях, наприклад, у класичних офшорах, вплив держави мінімальний. Там він, як правило, обмежується реєстрацією та видачею документів. Але це швидше вийняток. Як правило, у більшості країн, бюрократична система, в особі бюрократів намагається взяти участь у всіх сферах. Починаючи від звітності та ліцензування якихось видів діяльності, закінчуючи контролем за фінансовими операціями та перевірками правоохоронних чи контролюючих органів.
Щоб було легше орієнтуватися, можна виділити напрямки, на які потрібно звертати увагу завжди. Тому що це або інформативно саме по собі, або дає можливість оцінити, що являє собою досліджувана компанія. Найголовніший плюс, що подібна інформація, як правило, лежить у відкритому доступі і її потрібно просто не провтикати і правильно проаналізувати.
Суди. Реєстри судових рішень – це відкрита інформація практично у всіх країнах. Крім того агрегатори бізнес-інформації теж нерідко збирають дані про судову історію компаній. З цими даними слід ознайомлюватися завжди, без винятків. Судові рішення можуть містити велику кількість корисної інформації. Починаючи від нерухомості або іншого майна, до відомостей про контрагентів, співробітників або продукцію, що виробляється. Крім того, судові рішення можуть допомогти виявити якісь проблемні питання, пов’язані з компанією.
Правоохоронні органи. Тут мета та сама, що й з судами. Тобто отримати якісь додаткові відомості та інформацію, що характеризує компанію або її власників. Але історію взаємодії компанії з правоохоронними органами виявити, зазвичай, трохи складніше. Якщо, звичайно, немає можливості дізнатися на пряму в тих самих органах. Тому таку інформацію доведеться збирати із непрямих джерел. Наприклад із тих самих рішень судів. Бо якщо компанія фігурувала у кримінальній справі, то у реєстрі можуть знайтись вироки чи рішення, де вона згадується. Ще один варіант це публікації у ЗМІ. Якщо організація, що вивчається, відносно відома, то завжди знайдеться якесь новинне видання, хоча б регіональне, яке могло про це написати. А якщо ще й ситуація якась резонансна, тоді про це напишуть точно.
Перевірки. Це історія не завжди з негативним відтінком. Тобто можуть бути просто планові перевірки, можуть бути перевірки “для галочки”. Наприклад, орган, що видає якісь дозволи або ліцензії, зобов’язаний періодично перевіряти, наприклад, дотримання ліцензійних вимог. Зазвичай, це дуже формальна процедура. Буваю ще всякі камеральні перевірки, які проводять податківці, взагалі не виходячи з кабінету. Наприклад, перевіряючи квартальну або річну звітність. Не рідкісні ситуації, коли перевіряючий орган, щоб виправдати своє марне існування, виявляє якесь формальне порушення і записує його в акт перевірки. При цьому, обмежившись попередженням або штрафом, в еквіваленті пари кружок кави. Все це може становити для нас інтерес. Тому що може дати уявлення про те, чим і де займається компанія. Інформацію про перевірки можна знаходити в реєстрах, або на сайтах контролюючих органів.
Держзакупівлі та тендери. У більшості країн це відкрита інформація бо це елемент прозорості бізнесу, чесної конкуренції та боротьби з корупцією. Є, щоправда, один нюанс – воно саме так майже ніколи не працює. У всьому світі посадовці та комерси давно навчилися всі ці складності обходити. Але нас цікавить не це. Точніше не тільки це, бо корупційні зв’язки це теж важлива характеристика компанії. Нас більше має цікавити сам факт участі у подібних заходах, бо це може дати купу додаткової інформації. Щоб розібрати всі нюанси із цим пов’язані, потрібно писати окрему статтю, і то можна не вкластися. Але якщо в цілому, потрібно дивитися на те, як проходив цей процес. По-перше все це дає чітке розуміння про сферу діяльності компанії та виготовляємої продукції. Існують ще моменти. Наприклад, якщо компанія постійно бере участь і виграє тендери, які проводить якась конкретну установа, то очевидно, що є якийсь зв’язок з цією установою, і швидше за все з її керівництвом. І цей зв’язок варто пошукати. Також можлива протилежна ситуація. Компанія 50 разів брала участь у тендерах і жодного разу не перемогла. Можливо, вони просто роблять щось не так. Але є ймовірність, що ми вивчаємо компанію, яка використовується як підставна, щоб у тендері перемагав потрібний учасник. Відповідно, нам треба розширювати коло потенційних об’єктів вивчення.
Пошук документів компанії
Наступний напрямок нашої роботи, який прямо випливає з попереднього, це документація компанії. А випливає воно із попереднього, тому що державна бюрократична система вимагає наявності папірців у всіх можливих випадках. Тобто будь-яка дія чи взаємодія автоматично передбачає появу документа. Починаючи з реєстрації компанії, закінчуючи фактом продажу продукції. Це нам дуже на руку, бо будь-який документ містить якусь інформацію. Залишилося лише знайти цей документ. До цього завдання можна підходити по-різному.
Можна, використовуючи пошуковий оператор filetype:, шукати за назвою чи податковим номером компанії:
тов "роги та копита" filetype:pdf OR filetype:docx OR
filetype:xlsx
Якщо у компанії є сайт, завжди варто перевіряти його на наявність
документів:
site:назва.com filetype:pdf OR filetype:docx OR
filetype:xlsx
На цьому етапі може з’ясуватися, що на сайті компанії є дуже багато документів. У такій ситуації є сенс скористатися Metagoofil та завантажити всі ці документи.
Так буде набагато швидше та надійніше, ніж качати все це руками. Поза тим, що документи самі по собі можуть містити якусь цікаву інформацію, використовуючи Metagoofil, ми отримаємо метадані документів. Це також іноді буває корисним. Там можуть бути дані співробітників компанії, назви відділів, електронні пошти чи телефони.
Продукція компанії
Будь-який бізнес існує для того, щоб заробляти гроші. Майже завжди це пов’язано із продажем чогось комусь. А продукція, що виробляється, це теж джерело інформації. При цьому не має особливого значення, що саме виробляє компанія - продукти харчування або програмне забезпечення. Набагато важливіше, наскільки це унікальний продукт. Бо якщо компанія просто перепродає чиюсь продукцію, то особливо морочитися зазвичай немає сенсу. Якщо наша мета не виробник.
Якщо ж компанія є виробником товару, це автоматично генерує додатковий обсяг бюрократичних процедур, і, як наслідок, появу інформації. Це пов’язано з реєстрацією прав власності на товарні знаки, інтелектуальну власність та іншими подібними нюансами. Бізнес, зі зрозумілих, я думаю, причин, до цього ставляться дуже прискіпливо.
Майже у кожній країні є реєстр об’єктів інтелектуальної власності і туди вносяться дані про товарні знаки та те, кому вони належать. Якщо ми вникаємо глибоко, то ці реєстри потрібно перевіряти. Але, як і з бізнес-реєстрами, існують агрегатори подібної інформації, яких достатньо для отримання загальних даних.
🔸https://branddb.wipo.int – глобальна база брендів. Можна шукати за назвою, по фото, по правовласнику, тобто всіма доступними способами. Або можна вибрати країну та по ній подивитися всі зареєстровані бренди. Можна заванта як знайдені результати, так і виписку по потрібній країні.
🔸https://www.tmdn.org/tmview – це база Відомства інтелектуальної власності Європейського Союзу. По суті те саме, що й попередня база, але з трохи іншим дизайном. Вона теж охоплює весь світ, але по иЄвропі, начебто, трохи більше інформації. Але це ситуативно, тому краще дивитися і там, і там.
Особливо корисні ці бази, якщо ми вивчаємо якийсь бізнес, який веде діяльність у кількох країнах. Пошукавши за назвою продукції, ми побачимо в яких країнах зареєстрований товарний знак, а це означає, що воно там продається. А також побачимо назву компанії та дані представника, які в цій країні реєстрували товарний знак чи бренд. А це саме собою вже напрямок для подальшого вивчення.
Крім самого факту реєстрації бренду, не менш важливо відстежити його продажі. Якщо в якійсь країні щось продається, воно має туди якось потрапляти. Тут є два очевидні варіанти:
- Воно там виробляється. Це означає, що десь є виробництво, яке ми можемо знайти і зібрати всю супутню інформацію: офіси, співробітники, податки і таке інше.
- Воно туди завозиться. Тоді є сенс спробувати відстежити маршрут з місця виробництва до місця реалізації.
Тут ще важливо не забувати, що пробувати відстежувати можна як готову продукцію, так і сировину чи компоненти з яких її виробляють. І, до речі, іноді це спрацьовує набагато краще.
Уся ця історія з міжнародною торгівлею досить заморочена і скільки б я про неї не розповідав, поки самі не потикаєте у все це, хоча б кілька разів, розібратися буде важкувато. Але базово потрібно, як мінімум, розуміти різницю між експортом та імпортом. Ще ви точно зіткнетеся з таким терміном як HS code - це означає Harmonized System.
Це такий числовий код, який використовується при експорті та імпорті. Він необхідний для класифікації товарів за видами і він вписується в декларації, митні накладні, маніфести і ще багато де. Подивитись ці коди можна на https://www.tariffnumber.com.
Можна пробувати шукати за цим кодом компанії, що поставляють товари, але спрацює це далеко не завжди і тільки якщо продукція якась не особливо поширена. У решті випадків збігів буде приблизно нескінченна кількість. Іноді цей код може стати в нагоді, коли ви порівнюєте продукцію кількох компаній і потрібно зрозуміти, що все це виробляється з однієї сировини. Але це теж не найпоширеніший випадок.
Як і де відстежувати міжнародні поставки. Перше, що потрібно запам’ятати, це на яку інформацію звертати увагу:
- експортер/імпортер. Тобто, хто поставляє товар, а хто отримує
- транспортна компанія. Це не завжди важливо, але якщо на таку інформацію натрапили, варто її записати
- країна походження/країна призначення. Тобто то в якій країні була вироблена продукція і кінцева точка, куди вона їде
- продукція, що поставляється
- дати операцій
Ресурси, де можна шукати інформацію про поставки:
🔸https://en.52wmb.com – це база даних експортно-імпортних операцій. Містить величезну кількість даних, у тому числі інформацію митних декларацій, інформацію про компанії, контрагентів, продукцію, що постачається, і маршрути поставок. Але це все у платній версії. У безкоштовній дуже меньше. Тому якщо вам потрібно багато працювати за цим напрямом, то це той ресурс, де точно є сенс купити підписку.
🔸https://www.importgenius.com - це також митні дані про імпорт/експорт. Достатньо інформативний ресурс навіть у безкоштовній версії.
🔸https://www.exportgenius.in - це ресурс з даними за категоріями товарів, що імпортуються по країнах: партнери, порти та назви компаній-імпортерів.
🔸https://www.track-trace.com/container – тут можна спробувати за номером транспортного контейнера, визначити, якій компанії він належить. Також покаже сайт компанії, на якому можна відстежувати маршрут.
🔸https://opensupplyhub.org - пошук даних про ланцюжок поставок по всьому світу за назвою підприємства, країною, компанією, типом продукції та іншими фільтрами. В основному корисний як джерело інформації про виробника. База у них не дуже велика, але варто перевіряти. Причому тут варто дивитися не тільки по кінцевій продукції, а й по сировині, з якої її виробляють.
🔸https://comtradeplus.un.org - у деяких ситуаціях буває корисно вивчити дані бази UNComtrade. Це статистика світової торгівлі. З якої країни, до якої поставляється якийсь вид продукції. Може бути корисно, наприклад, якщо потрібно зрозуміти маршрут постачання якоїсь сировини. Використовуючи ці дані можна визначити з яких країн поставлявся товар в країну, що нас цікавить. А потім шукати у цих країнах відповідних виробників.
Фінансова інформація
Фінансова інформація це, по суті, цифрове відображення результатів роботи компанії. Якщо загалом, то вивчаючи ці цифри можна зробити висновок про масштаби діяльності підприємства. Тут треба бути обережним, тому що можна в якийсь момент з осінтера мутувати в бухгалтера. При цьому не здобувши якихось цікавих результатів.
Але є зворотний бік. Відомий принцип “follow the money” ніхто не скасовував. І хоча його розуміння набагато ширше, ніж просто звітність компанії, але ця звітність може стати гарною відправною точкою для застосування цього підходу. Як це використовувати, це тема для окремої статті, і я якось її напишу. Але загалом, для розуміння процесу, вивчаючи фінансову активність підприємства ми бачимо хто у нього інвестував, тобто вкладав гроші, а відповідно має якийсь інтерес, а може й вплив. Бачимо, куди сама компанія витрачає гроші. Можливо вкладаючи в інші компанії або у свій розвиток. Можливо купується нерухомість. А може, гроші йдуть в офшори або обналюються через конвертаційні центри.
Принцип “follow the money” працює, тому що гроші не можуть просто так безцільно блукати туди-сюди. В якийсь момент вони знайдуть свого кінцевого споживача, який витратить їх на якісь свої цілі. Складність тут тільки в тому, щоб якісно все це відстежити, для цього нам можливо доведеться вийти за межі відкритих джерел. Програма мінімум, у такій ситуації, це купівля довідки про рух коштів за рахунками.
🔸https://www.annualreports.com – іноді варто заглянути сюди. Це добірка річних бізнес-звітів великих компаній. Здебільшого тих, акції яких торгуються на біржах. Є там, звичайно, далеко не всі. А якісь доступні лише за передплатою. Але перевірити варто, може пощастить знайти щось цікаве.
Контрагенти та бізнес-партнери
Бізнес не може існувати сам по собі. Будь-яка компанія з кимось взаємодіє. Це можуть бути постачальники, дистриб’ютори, підрядники тощо. Сама суть бізнесу у побудові певних ланцюжків - постачання товарів, сировини, надання послуг, чого завгодно.
Пам’ятаєте приказку “Скажи мені хто твій друг і скажу хто ти”? У такий спосіб це працює і тут. Якісь разові контакти навряд дадуть нам цінну інформацію. Але аналізуючи зв’язки компанії, у тому числі зіставляючи їх із ланцюжками поставок, ми цілком можемо отримати якісь важливі відомості. Наприклад виявити якісь мутні схеми, в яких бере участь компанія, або людей, які мають до неї відношення, але офіційно ніде не обліковуються.
У подібній ситуації, знову ж таки дуже допоможе купівля довідки про рух коштів, там усі контрагенти будуть вказані. Якщо такої можливості немає, потрібно відштовхуватися від місць і способів реалізації кінцевої продукції. Бо якщо щось десь продається, то воно туди мало якось потрапити. І ось це “якось” нам потрібно знайти. Це можна зробити вивчаючи як сам товар, так і тих, хто його безпосередньо продає. Все залежить від конкретної ситуації.
А в мне на сьогодні все, не забувайте повертатись за новою інформацією!